A A A K K K
для людей із порушенням зору
Буцька селищна територіальна громада
Уманського району Черкаської області

Буки.

Селище Буки

Буцький вальс (для перегляду натисніть )


В розлогій долині на стрімких берегах річки Гірський Тікич розкинулись чепурні будинки селян.
    Земля на якій розміщено селище Буки заселена вже давно. Незважаючи на давню заселеність цієї місцевості перші письмові згадки є в документах наприкінці 16 ст.
  А давні  та прекрасні легенди  доходять до нас іще з давніших часів.
Легенда про Лисакове
Давно це було, ще в ті часи, коли на наші землі  нападали турки    і татари.  Поселення бучан було на правому березі Гірського Тікича, біля Антонівського лісу. Люди працювали біля землі, але  зброї з рук не випускали. А на сторожі стояли дозорці. І от того дня були дозорцями Лисак і ще один воїн. Вони пильно вдивлялись в далечінь. А потім раптом почули, що дрижить земля від  тупоту   копит. Вони все зрозуміли – це наближається ворог. Лисак одразу ж  послав воїна, щоб він пішов і сповістив людей про напад, а сам залишився на чатах.  Підмоги ще немає, а ворог все ближче і ближче. І зав’язався нерівний бій. Лисак бився мужньо, хоробро. До останнього подиху. Коли підоспіли односельці, то побачили жахливу картину – на скелі лежало багато вбитих ворогів. А серед них порубаний Лисак. З того часу і почали називати, цю високу скелю Лисаковою, а урочище біля річки  – «Лисаковим».

    За народними переказами назва Буки походить від того, що колись тут росли великі букові ліси.
 Точна дата заснування Буків невідома, але за архівними даними можна зробити припущення, що звенигородські козаки Дмитро та Федір Барановичі заселили Буки в другій половині 16 століття, а в 1592 році їх маєток захопив галицький каштелян-магнат Юзефій Струсь, який збудував тут фортецю і змінив стару назву на нову Струсь-город, але ця назва в народі не прижилася.
    В 1604 році магнат Ю. Струсь передав Буки своєму зятю, магнатові Мартину Калиновському, який в 1609 році прилучив їх до Уманського повіту. Буки, як і інші навколишні села, не раз зазнавали набігу і майже повного спустошення з боку турків і татар. Так, в 1615 році с. Буки було повністю зруйноване татарами і в ньому залишилось лише десять чоловік, які жили в ямах.
    Але вигідне географічне і торговельне положення Буків сприяло його швидкому зростанню.
    Так в 1629 році Буки вже значилось містечком, в якому налічувалось 317 дворів.
    Змінювалися власники села, але тяжке становище селянства залишалось без змін. В 1821 році граф Потоцький передав Буки та інші села, як придане, своєму зятю графу Кисельову П.
Яскраву картину злиднів буцьких селян описує Т. Г. Шевченко у своєму «Щоденнику». Під час свого перебування на Україні в 1845 році Шевченко їхав з Умані на Кирилівку через Маньківку і Буки.
    Незадовго до реформи 1861 року граф Киселів продав свій буцько-антонівський маєток князю Любомирському, який в 1857 році до містечка Буки приєднав і село Антонівку. Тоді в обох населених пунктах було 496 дворів і 3183 чол. населення.        
    На початок 1900 року Буки стали вже досить людним містечком з населенням 5461 чол.
    Щотижня тут відбувались великі базари, працював хлібний магазин, казенна монокока і понад десяток приватних крамниць. Діяло дві церкви, чотири синагоги і лише одна церковно-парафіальна школа, яка знаходилася в приватній селянській хаті. В школі навчалось 29 хлопчиків і 11 дівчаток. На Буки та навколишні села був один лікар, фельдшер і акушерка.
    Початок 20 ст. в Буках відзначився в поширенні мережі освітніх закладів. У  1907 році в приватному приміщенні було відкрито однокласне земське училище в якому навчалося 96 хлопчиків та 25 дівчаток. А 6 січня 1909 року була відкрита бібліотека, в якій нараховувалось 573 книг переважно релігійного змісту.
    Читачів було 275 осіб, книговидач за 1909-1910 роки – 6104. Лише в 1911 в Буках в новозбудованому приміщенні відкрито двокласне земське училище в якому навчалось 120 учнів.
 6 листопада 1929 року дала струм одна з перших на Україні Буцька сільська гідроелектростанція ім. Г. І. Петровського.
Буцька ГЕС – це перша сільська ГЕС, збудована в Україні , згідно  плану ГОЕЛРО В. Леніна  - першого загально-державного  перспективного плану відбудови й розвитку економіки.
План прийняли у 1920 році, а будували ГЕС протягом 2 років – з 1927 по 1929 рік. Пустили в дію ГЕС  7 листопада 1929 року. Зважаючи на  геологічні особливості території та досягнення  рівня технічного прогресу  того часу – будівництво Буцької ГЕС – це своєрідний подвиг, адже багато робіт доводилось виконувати, використовуючи  виключно мускульну силу людей. Керували будівництвом інженери з Харкова, а всі роботи виконували  в основному місцеві жителі.
ГЕС збудована на річці Гірський Тікич, яка бере свій початок в Оратівському районі Вінницької області. Половину свого шляху вона тече рівнинною поверхнею. А в Буках  змінює свій характер і виправдовує свою назву.  Саме гірський характер річки  допоміг у виборі  місця побудови ГЕС.
ГЕС названа іменем Григорія Петровського, який на той момент займав посаду «Всеукраїнського старости» - так би мовити «завгоспа». Після закінчення будівництва Петровський прислав вітальну телеграму, в якій дякував за величезний труд. ГЕС  дійсно на той час була прогресивною, як  згідно докладеної до неї праці, так і згідно  свого проекту.
Справа в тому, що Буцька ГЕС – дериваційна, тобто має дериваційні споруди. Такі електростанції будують у тих місцях, де великий ухил річки. Необхідна концентрація води в ГЕС такого типу створюється за допомогою деривації. Вода відводиться з річкового русла через спеціальні водовідведення :
Безнапірні - канали та  з напором – труби. Буцька ГЕС – ГЕС змішаної деривації: є і  канал, і труби.
Буцька ГЕС , хоч і невелика, але – це комплекс споруд розташований на території протяжністю – 567 м.
 Починається вона з греблі : довжина – 92 м, ширина – 4м, глибина – 5-9 м.

Сучасний вигляд.

 

 


    Фото 1968 року.

 

 

Далі – розташований дериваційний канал: від греблі до власне ГЕС – 567 м, 120 м  з яких займає відстійний ставок.


 
 Сучасний вигляд дериваційного каналу.

 


 
 Фото 1968 року. На фото головний інженер ГЕС – Іван Нагірняк.

 

 


 
 Відстійний ставок. Довжина- 120 м.
Ця гідротехнічна споруда застосовувалась не просто так. Під час повноводдя річка несе багато мулу, землі, глини. Ці частинки у воді діють як абразив на турбіни, що зменшує їх ресурс. Відстійник дозволяє природним чином осісти небажаним піщинкам.
Далі розташовувалась – фільтраційна станція.
 
Від фільтраційної станції по опорах до ГЕС спускались напірні дериваційні споруди – труби.
.

 
ГЕС – це не тільки гребля та стіни з дахом, а й обладнання, лінії електропередач, розподільчі системи. Головним елементом були 3 гідротурбіни системи Френсіса. Дві мали потужність 230 кВт, а одна – 250 кВт при максимальному напорі водяного потоку.
 

 


Такий вигляд ГЕС мала всередині приміщення.
 
Колектив Буцької ГЕС імені Петровського був учасником виставки досягнень народного господарства ( ВДНГ)  Радянського Союзу в м. Москва в 1959 році та отримав відзнаку – радіоприймач та грамоту. Працівники ГЕС також були відзначені грошовими преміями.
На момент відкриття станція забезпечувала електроенергією 2 райцентри (Буки і Маньківка) та 3 села (Антонівка, Кислин й Нова Гребля). Збудували 110 кілометрів ЛЕП, встановили 20 трансформаторів, 2350 лампочок, 20 електродвигунів у млинах, маслоробках та майстернях.
В перше десятиліття роботи ГЕС нарощувала виробіток електроенергії, одночасно розширювалась електромережа. Безпосередньо перед Другою світовою війною станція забезпечувала потребу в енергії 29 колгоспів, 2 цукрових і 1 спиртового заводів, 6 млинів, 3 маслоробень, 7 майстерень, 8 радіовузлів, 16 кормопунктів та 5836 будинків.
Станція перестала виробляти струм в 1979 році. Символічно, що весною наступного року на Гірському Тікичі була сильна повінь через холодну і сніжну зиму, після якої різко настало потепління. До 1984 року гідроелектростанцію використовували як трансформаторну підстанцію.
В 1987 році початок дериваційного каналу перекрили бетонною пробкою.
В 2016 році знайшовся інвестор – ТОВ “Гідроресурс-К”. Компанія в 2015 році повторно запустила Юрпільську ГЕС нижче по течії. Проте ця станція була в кращому стані, а її гідротехнічні споруди не такі масштабні, як в Буцької. Станом на початок 2021 року земля і всі об’єкти ГЕС в Буках є власністю ТОВ “Гідроресурс-К” на правах довгострокової оренди. Ніяких активних робіт щодо відновлення власник не здійснював.
Щодо потенційного перезапуску ГЕС існують такі нюанси:
Власник не планує відновлювати станцію до початкового стану. Наприклад, вода від греблі має не текти по лотокам, а всередині труб великого діаметру, що повинні бути прокладені по дну дериваційного каналу. Це зменшить вартість відновлювальних робіт і повністю усуне втрати води, які були неминучі в минулому.
Власник не розглядає варіант безперервного режиму роботи ГЕС. Про це найбільше турбується місцевий люд, адже літом Гірський Тікич суттєво міліє і неконтрольований забір води може суттєво змінити якість відпочинку в Буцькому каньйоні. Представники ТОВ “Гідроресурс-К” запевняють, що станція буде працювати лише восени та весною, коли річка є найбільш повноводою.
Власник дотримується юридичних аспектів процесу відновлення. Так, був складений екологічний звіт 2019 року щодо впливу можливої роботи станції на природу. В ньому вказується перелік операцій щодо очищення русла перед греблею, дається оцінка цих дій на гідрологічний режим Тікича.

У довоєнний час ГЕС постачала електроенергію 29 колгоспам, 2 цукровим і спиртовому заводам, 2 державним і 4 колгоспним млинам, 3 колгоспним олійням, 7 майстерням, 8 радіовузлам та 16 кормопунктам, освітлювала 5836 будинків району. Під час фашистської окупації гітлерівці підірвали приміщення станції, однак, у 1945 році вона була відбудована й знову дала електроенергію, а щороку відтепер виробляла її 2 мільйони кіловат-годин. На станції працювали 104 фахівці, серед яких добрим словом згадують: електромонтера Г. А. Гончарука, чергового машиніста М. А. Коваля, інженера Г. Я. Нагірняка та багато інших. За рік своєї активної діяльності турбіни гідроелектростанції виробляли 125 мільйонів кіловат-годин дешевої електроенергії.
    А на початку 1930 року в Буках утворився колгосп ім. Леніна, який охопив майже половину селянських дворів, очолив колгосп молодий енергійний Антон Дем‘янович Підопригора..
        22 червня 1941 року мирну творчу працю людей порушили. На захист рідної Батьківщини з села пішло понад 500 осіб.


Список бучан, які загинули на фронтах Другої
світової війни (1941-1945)
Андрикевич Леонід Тимофійович Андрикевич Овдій Ількович
Альбітер Хаім Зельминович
Альбітер Меєр Хаімович
Андрикевич Григорій Тимофійович Балагут Семен Власович
Болоцький Євген Григорович
Бабієнко Василь Степанович Бикаленко Андрій Архипович Бородійчук Йосип Олександрович Бекерман Аркадій Маркович
Бідерман Ель Аронович
Бідерман Мусій Аронович
Білик Федір Овсійович
Беккерман Григорій Йосипович Бугайов Сава Єлисейович Богачевський Леонід Остапович Бондаренко Артем Юхимович
Варич Семен Харитонович
Варич Антон Харитонович
Варич Іван Антонович
Варич Микола Павлович
Варич Олександр Трохимович
Варич Анатолій Вікторович
Варич Яків Якимович
Варич Антон Васильович
Варич Семен Лук’янович
Варич Кіндрат Лук’янович
Варич Антон Никифорович
Василюк Микола Федорович
Варич Степан Аврамович
Вербовський Тула Іделейбович Городенко Петро Сергійович
Городенко Євдоким Терентійович Глухов Володимир Кирилович
Головченко Гаврило Овсійович
Головченко Сидір Петрович
Головченко Євдоким Петрович
Геллєр Шлема Самойлович
Геллєр Юхим Соломонович
Гоєнко Василь Тихонович
Головченко Антон Петрович
Гончарук Трохим Романович
Головченко Федір Купріянович
Гончарук Трохим Романович
Гнатенко Леонід Гнатович
Гончар Микола Олександрович
Гладушко Андрій Матвійович
Гейзбург Семен Абрамович
Гейзбург Борис Аврамович
Горобець Михайло Гнатович
Драган Денис Никонович
Дідух Микола Самсонович
Драган Олексій Йосипович
Дайман Мусій Соломонович
Дубина Денис Теофанович
Віденко Дмитро Йосипович
Дяченко Оникій Каленикович
Дяченко Михайло Каленикович
Дубовенко Парфентій Петрович
Доценко Артем Степанович
Дубовенко Віктор Мусійович
Заічко Олексій Захарович
Заічко Дмитро Григорович
Зарніцький Леонід Іванович
Зіневич Петро Олександрович
Зосяк Олексій Захарович
Золотушко Іван Антонович
Косовський Григорій Тимофійович
Крамаренко Михайло Пилипович
Крамаренко Леонід Пилипович
Крамаренко Федір Мефодійович
Крамаренко Павло Леонтійович
Кец Антон Климович
Кец Антон Якович
Кец Артем Арсентійович
Кузьменко Іван Павлович
Кузьменко Юхим Маркович
Кузьменко Павло Маркович
Кісільов Павло Іванович
Коган Мусій Олександрович
Кононюк Михайло Андрійович
Корельштейн Мордко Абрамович
Крамаренко Зіновій Михайлович
Клочко Захар Григорович
Кондратьєв Сергій Дмитрович
Ковальчук Лука Ілліч
Красильський Михайло Єлизарович
Кручінський Микола Єрофейович
Котенко Анатолій Васильович
Лобко Віктор Сільвесторович
Липняк Павло Петрович
Ліщенко Мой Гершкович
Лупінський Йосип Єльович
Миронюк Антон Никодимович
Миронюк Олексій Мартинович
Махін Андрій Костянтинович
Марищенко Степан Петрович
Міняйло Федір Іванович
Науменко Зіновій Олександрович
Мабльований Шлем Лазаревич
Науменко Кіндрат Сафронович
Назаренко Гаврило Денисович
Назаренко Захар Денисович
Назаренко Володимир Кирилович
Науменко Василь Данилович
Найман Йосип Мусійович
Науменко Михайло Сафронович
Нетреба Андрій Євдокимович
Нетреба Олександр Піфонович
Охріменко Кіндрат Данилович
Охріменко Євген Федорович
Охріменко Микола Євгенович
Охріменко Євген Мартинович
Омельченко Семен Сидорович
Омельченко Антон Мартинович
Омельченко Сидір Гаврилович
Омельченко Федір Гаврилович
Партигула Арон Ількович
Пахольченко Назар Гнатович
Палієнко Порфирій Варфоломійович
Пахольченко Никанор Дмитрович
Пахольченко Микола Матвійович
Пахольченко Григорій Михайович
Пахольченко Микола Ларіонович
Пахольченко Микола Юхимович
Пахольченко Василь Єрофейович
Пономаренко Василь Степанович
Пономаренко Микола Іванович
Пономаренко Петро Іванович
Онуфрієнко Феофан Якович
Павленко Кіндрат Васильович
Павленко Федір Іванович
Палієнко Степан Кирилович
Палієнко Антон Трохимович
Поліщук Матвій Петрович
Поліщук Йосип Петрович
Поліщук Олексій Іванович
Посний Павло Єфремович
Посний Віктор Онуфрійович
Пономаренко Яків Петрович
Починок Антон Дорофейович
Педоренко Володимир Сафронович
Педоренко Сергій Миронович
Педоренко Федір Миронович
Педоренко Арсентій Сафронович
Пустовойт Віктор Кирилович
Письменний Олександр Григорович
Руденко Кирило Митрофанович
Рябчик Іван Матвійович
Руденко Іван Костянтинович
Семченко Іван Семенович
Семченко Прокіп Пилипович
Семченко Григорій Олексійович
Соловейко Филимон Васильович
Савицький Семен Григорович
Смаглій Никифор Михайлович
Смаглій Антон Михайлович
Стоян Карпо Климович
Сухар Гершко Мордкович
Сухар Михайло Аронович
Трохименко Григорій Семенович
Трохименко Олексій Архипович
Трохименко Микола Петрович
Трохименко Пилип Степанович
Трохименко Леонід Сафронович
Томшивер Абрам Павлович
Томшивер Павло Абрамович
Ткаченко Яків Юхимович
Урбанський Євгеній Михайлович
Флорінський Григорій Карпович
Червонюк Степан Захарович
Червонюк Пилип Захарович
Червонюк Сергій Тимофійович
Червонюк Григорій Євменович
Червонюк Юхим Пафнутович
Червонюк Мефодій Тарасович
Чоломій Вадим Вікентійович
Чуйченко Панько Логвинович
Чуйченко Антон Харитонович
Чайка Іван Володимирович
Чуйченко Захар Павлович
Чуйченко Михайло Сидорович
Чуйченко Кирило Пилипович
Швець Денис Михайлович
Швидкий Лев Маркович
Швець Юхим Лаврович
Швець Аврам Михайлович
Шнеєр Лев Мучійович
Фішман Меєр Хайкимович
Шнейдерман Давид Соломонович
Швидкий Дмитро Гаврилович
Шаєнсон Ілля Володимирович
Шматів Лев Євменович
Фрідман Михайло Абрамович
Якимов Степан Григорович

Варич Микола Петрович
Вовнобай Яків Велькович
Волкотрудов Іван Іванович
Волянський Євгеній Родіонович
Голобородько Шмуль Вольфович
Городенко Никифор Наумович
Кононюк Григорій Денисович
Кошель Ошер Давидович
Коробкін Омельян Тимофійович
Котенко Анатолій Васильович
Коберник Олександр Васильович
Кузьменко Василь Васильович
Плачинський Меєр Іцкович
Чорнобильський Йосип Абрамович


Список тих, хто загинув у роки Другої світової війни (1941-1945) і похований у Братській могилі.
Аштаменко Роман Софронович
Балацький Іван Омелянович
Бурих Михайло Михайлович
Васильєв Олександр Сергійович
Васильченко Микита Петрович
Величан Андрій Калістратович
Вегер Іван Якович
Водолажський Петро Тихонович
Волохін Петро Максимович
Гаркуша Опанас Іванович
Гончаров Федір Семенович
Григор’єв Віктор Олександрович
Гудков Сергій Ілліч
Гук Степан Андріянович
Гутник Іван Михайлович
Дятлов Борис Федотович
Жаворонков Василь Костянтинович
Заікін Іван Костянтинович
Зайченко Юхим Сильвестрович
Іванченко Дмитро Омелянович
Єжелий Михайло Савелійович
Єсаулов Олександр Михайлович
Кантаміров Іван Никифорович
Кириченко Яків Олексійович
Конєв Микола Іванович
Корж Григорій Тимофійович
Кривов’яз Микола Вакулович
Крініцин Петро Іванович
Кузерін Антон Прохорович
Куліш Василь Миронович
Краєв Віль Михайлович
Лаврінко Юхим Антонович
Лазарєв Олександр Іларіонович
Лазаренко Григорій Андрійович
Левін Олександр Кирилович
Лисенко Трифон Данилович
Макаров Володимир Миколайович
Марченко Іван Олександрович
Меренков Петро Іванович
Мусієнко Федір Іванович
Непотрібна Марія Антонівна
Пакулін Микола Миколайович
Паненко Кузьма Іванович
Побережніченко Василь Іванович
Поляков Василь Юхимович
Резніченко Іван Андрійович
Світлик Григорій Іванович
Сидорін Олександр Петрович
Сидоров Михайло Васильович
Сидоров Микола Васильович
Сенченко Маркіян Давидович
Сергєєв
Старов Євдоким Феофанович
Сосна Петро

 


Роки йдуть…
Понад п’ять сторіч існують Буки.
Багато буремних подій пережили вони…

….Мов журавлі в небесну даль
 Летять мої роки…
Ти моя радість і печаль,
Любов моя  - Буки…

 
 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь